Спогади випускників

Юрій Сивенький (1999 рік випуску)

Науковець-оптик фірми Photon Control R&D Ltd., Канада


Після закінчення навчання у Львівській політехніці я працював в Інституті прикладних проблем механіки і математики в лабораторії Лазерних Технологій у Матеріалознавстві з 2000 р. по 2004 р. на посаді інженер-здобувач. У 2004 ми переїхали до Канади на постійне місце проживання. З 2005 року я працюю інженером-оптиком у фірмі Photon Control.

Фірма Photon Control знаходиться у місті Барнабі поблизу Ванкувера. Photon Control среціалізується у галузі оптичних та оптоволоконних сенсорів та приладів. Нашими основними клієнтами є фірми, що спеціалізуються на напівпровідниковій індустрії (оптичні сенсори позиціонування, оптоволоконні сенсори температури, спектрометри, оптичні сенсори контролю поверхні), у галузі нафти й газу (оптичні лічильники об'єму газу, глибинні оптоволоконні давачі температури і тиску, сенсори температури, портативний аналізатор вмісту сірки у дизельному паливі), а також енергетична галузь (оптичні давачі температури для високовольтних трансформаторів). Маємо також розробки для медичних приладів та харчової промисловості.

  

На даний момент займаю посаду Optical Scientist – науковець-оптик. Я беру участь у початкових стадіях нових розробок (генерація ідей), роблю розрахунки оптичних систем, очолюю кілька проектів, а також надаю консультації виробництвам у вирішенні оптичних та оптомеханічних проблем.


Нам пощастило мати чудових викладачів! Вони дали нам не лише гарні знання, але й залишили у пам'яті безліч теплих, гарних, або смішних спогадів. Один із таких спогадів - це фраза І.В. Демковича: "Секундочку, Сивенький, не будьте такою тяжкою людиною…". Ця фраза прижилася в нашій сімї і ми її часто вживаємо під час дискусій. Мар'яна жартує, що Ігор Володимирович мене набагато раніше розкусив... Далеко не кожен зможе навчити студентів операційної системи Windows на дошці крейдою, а от Ігорю Володимировичу це вдалося. У 90-х роках минулого тисячоліття ми не мали розкоші бачити комп'ютер на кожній лекції з Комп’ютерних Технологій, тому наш викладач малював «вікна» на дошці, а коли рука втомлювалася, то починав жестикулювати. Мій мозок починав плавитись, коли я уявляв хрестик у правому верхньому куті нарисованого вікна, тому я починав надокучати запитаннями. У відповідь толерантно лунала тепер популярна фраза «Секундочку, Сивенький...». От мати б тоді відео, щоб показати дітям, бо з розповідей ніхто ж не повірить…